Ефективний розвиток суспільства здійснюється за допомогою, перш за все, банківської інфраструктури, а це неможливо без нормального функціонування споживчих та іпотечних кредитів, як одних з його головних складових.

Іпотечний житловий кредит – довгостроковий кредит, що надається фізичній особі, товариству співвласників квартир або житловому кооперативу для фінансування витрат, пов’язаних з будівництвом або придбанням квартири чи житлового будинку, які надаються у власність позичальника з прийняттям кредитором такого житла під заставу.

Як відомо, у разі не виконання боржником зобов'язання по сплаті кредитних коштів, банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки, тобто на квартиру/житловий будинок. Стягнення здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Здійснивши стягнення банк має право вимагати у всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей, звільнити житловий будинок чи житлове приміщення. На даному етапі, банки часто не дотримуються порядку виселення мешканців та порушують право осіб на житло. В цій статті ми розберемо, як має виглядати процедура виселення та яких порушень допускають банки.

По-перше, існує два види виселення - добровільне та примусове. Добровільне полягає у тому, що банк направляє мешканцям письмову вимогу добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не виконують вказану вимогу, то розпочинається примусове виселення, яке здійснюється на підставі рішення суду.

Порядок виселення осіб із займаного приміщення передбачає чинний на сьогодні Житловий Кодекс УРСР. За загальним правилом, у разі виселення, особі одночасно надається інше постійне жиле приміщення. При цьому, якщо виселення відбувається у судовому порядку, то приміщення, що надається особі, має бути зазначено безпосередньо в рішенні суду.

Вищенаведене правило не розповсюджується на випадки виселення громадян з жилих приміщень, які були придбані ними за рахунок кредиту банку. В такому разі, виселення є підставою для надання відповідним особам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання.

Таким чином, особам, яких виселяють із житлового будинку (житлового приміщення), який є предметом іпотеки та придбаний не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло.

Банки досить часто не дотримуються умови щодо надання іншого житла, особливо якщо це стосується іпотечних житлових кредитів. Нещодавно, Верховний Суд розглядаючи справу № 295/4514/16-ц сформував висновок про правильне застосування норм права щодо виселення мешканців з житлового приміщення, придбаного за кредитні кошти.

Відповідно до обставин справи, за кредитні кошти позичальником була придбана тільки частка в праві спільної часткової власності на квартиру (3/4), при цьому інша частка (1/4) в праві спільної часткової власності належала іпотекодавцю з 2002 року. Суд вказав, що виселення без надання іншого житлового приміщення відбувається у тому разі, якщо саме це житлове приміщення було придбане за кредитні кошти. У разі, якщо за кредитні кошти було набуто інший об'єкт цивільних прав (частку в праві спільної часткової власності), а не житлове приміщення, що передано в іпотеку, то виселення без одночасного надання іншого постійного житлового приміщення не допускається. За таких обставин, Верховний Суд погодився із судами попередніх інстанцій про відсутність підстав для виселення позивачів з предмета іпотеки без надання їм іншого житлового приміщення.

Підсумувавши, можна сказати, що в таких ситуаціях важливий факт придбання усієї квартири за кредитні кошти. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному зі співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не є конкретною часткою майна. Отже, частка в праві спільної часткової власності та жиле приміщення є окремим об'єктом цивільних прав.

Таким чином, якщо особа за рахунок отриманих кредитних коштів здійснила придбання лише частки у праві спільної власності на квартиру (житловий будинок), а не квартиру, як цілісний об'єкт, то іпотекодержатель не має права виселити особу з предмета іпотеки, якщо при цьому не буде надано інше житлове приміщення.

© Юридическая компания "АРЕС". Все права защищены. Использование материалов и новостей сайта разрешается при условии ссылки на www.areslex.com. Обязательной является прямая, открытая для поисковых систем, гиперссылка в любом абзаце на цитируемую статью или новость.