За час існування інституту адвокатури на теренах незалежної України, настала нагальна проблема у його реформуванні. Це зумовлено рядом чинників, зокрема таких, як: приведення законодавства України яке регулює діяльність адвокатури у відповідність до міжнародних стандартів; виконання зобов’язань щодо вступу України до Ради Європи в частині захисту статусу професії правників; відтворення престижу адвокатури у суспільстві; приведення законодавства України про адвокатуру у відповідність до нового діючого законодавства нашої країни тощо.

За період, намагання реформувати адвокатуру, висувалася велика кількість законопроектів, рекомендацій, організаційних позицій щодо необхідних аспектів її удосконалення. На даний момент в Верховній Раді України знаходиться проект Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», який ввібрав в себе велику кількість напрацьованих практикою положень, юридичне закріплення яких є нагальною проблемою для існування адвокатури. Нововведення, в першу чергу стосуються і осіб які висловили намір займатися адвокатською діяльністю і самої процедури допуску таких осіб до складання ними іспиту та отримання свідоцтва.

Зокрема, в даному проекті, більш чітко, в порівняні з діючим Законом України «Про адвокатуру», даний перелік вимог які ставляться до особи, яка висловила намір займатися адвокатською діяльністю. Дана законодавча аргументація є досить необхідною для теперішнього розвитку законодавства України. Адже, на даний момент в діючому Законі «Про адвокатуру» термін вищої юридичної освіти не розкритий, тому не зовсім зрозуміло, диплом якого зразка повинна мати особа, яка виявила намір займатися адвокатською діяльністю. Натомість, у проекті Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», який зареєстрований Верховною Радою України, зазначено що особою, що має повну юридичну освіту – є особа яка закінчила вищий навчальний заклад III-IV рівня акредитації та отримала дану освіту, за спеціальностями «Правознавство», «Міжнародне право», «Правоохоронна діяльність». Також в порівнянні з діючим законом, у зазначеному вище проекті даний чіткий перелік професій працюючи на яких, особа здобуває стаж роботи в галузі права. До таких професій віднесена робота на посадах: (судді, прокурора, слідчого, нотаріуса, помічника судді, помічника адвоката, помічника нотаріуса, юриста, юрисконсульта, головного юрисконсульта, начальника юридичного відділу та інших посадах в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності, якщо зайняття такої посади вимагає наявності повної вищої юридичної освіти, педагогічних або науково-педагогічних працівників, які здійснюють навчання, виховання та професійну підготовку в середніх професійно-технічних, вищих навчальних закладах, або навчальних закладах післядипломної освіти, працівників науково-дослідних установ, якщо такі посади вимагають наявності повної вищої юридичної освіти, інші посади, які відповідно до закону вимагають наявності повної вищої юридичної освіти). Юридичне закріплення і розширення сфер професій, які входять до переліку таких які зараховуються до стажу роботи в галузі права, є досить пріоритетним. Адже на практиці виникає велика кількість проблем, щодо зарахування того чи іншого стажу, саме до такого що являються стажем роботи в галузі права. Нововведенням в сфері адвокатури буде те, складання особою кваліфікаційного іспиту на право заняття адвокатською діяльністю, не буде кінцевою стадією отримання свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю. Адже, проектом Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачена необхідність, після успішного складання кваліфікаційного іспиту, проходження стажування протягом шести місяців у адвоката (адвокатському бюро, адвокатській фірмі, адвокатському об’єднанні) . Від проходження такого стажування звільняється тільки особа, яка на протязі двох років працювала помічником адвоката. Дане положення досліджуваного Проекту Закону, є досить аргументованим. Адже, сфери права і правничі професії є досить різноманітними і тому не кожна особа маючи вищу юридичну освіту, стаж роботи в сфері права і яка склала кваліфікаційний іспит, уявляє в чому саме полягає праця адвоката, які існують нюанси даної професії. Тому проходження практики такою особою у адвоката, матиме більш позитивний результат. Адже, стажист матиме наставника (адвоката), який допоможе в більшій мірі зорієнтуватися йому в адвокатській діяльності.

Таким чином, за діючого Закону України «Про адвокатуру», на даний момент існує наступна система отримання свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю: Отримання теоретичних знань та навичок (Отримання вищої юридичної освіти) – реалізація даних теоретичних знань на практиці, отримання практичного досвіду (Стаж роботи в галузі права не менше двох років) – Здача кваліфікаційного іспиту на право заняття адвокатською діяльністю (В результаті позитивного складання особа отримує свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю). Реформою адвокатури, а саме Проектом Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачений більш складніший шлях отримання статусу АДВОКАТА: Отримання теоретичних знань та навичок (Отримання повної вищої юридичної освіти за напрямками спеціалізації «Правознавство», «Міжнародне право», «Правоохоронна діяльність» ) - реалізація даних теоретичних знань на практиці, отримання практичного досвіду (Стаж роботи в галузі права не менше двох років, даний перелік посад праця на яких зараховується до стажу в сфері права) – Здача кваліфікаційного іспиту на право заняття адвокатською діяльністю (в результаті позитивного складання особа отримує право на стажування у адвоката) – практичне стажування у адвоката (за підсумками такого стажування, вирішується питання щодо видачі свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю).

Частиною 2 статті 8 проекту Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначено перелік осіб, які не можуть набути статусу адвоката. Пунктом 3 частини 2 статті 8 зазначеного проекту Закону передбачено що не можуть займатися адвокатською діяльністю та набувати статусу адвоката особи, які були засуджені за вчинення умисного злочину (незалежно від зняття чи погашення судимості). З юридичної точки зору, не слід погодитися з правильністю такого твердження. Адже, Кримінальним кодексом України передбачено, що особа, засуджена за вчинення злочину, вважається такою, що не має судимості в тих випадках коли її судимість знята чи погашена. Адже саме з судимістю особи, законодавець передбачив обмеження суб’єктивних прав особи. І в жодному разі такі обмеження не продовжують існувати після втрати особою статусу судимості. Це обмеження щодо особи, яка висловила намір займатися адвокатською діяльністю, є досить жорстким і таким що суперечить чинним нормам законодавства. Адже, навіть в законах «Про судоустрій та статус суддів», «Про міліцію», «Про прокуратуру» не передбачено таке обмеження, таке обмеження навіть не передбачене для депутатів Верховної Ради України.

Сам проект Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», вноситься цілий ряд новацій. Причиною даних змін в українському законодавстві являється цілий ряд факторів, таких як, приставання українського законодавства до міжнародного законодавства, розвиток суспільних відносин і розширення кола законодавчого їх регулювання, поява на практиці спірних моментів які потребують правового закріплення.

Автор: Бельмас Галина Петрівна, адвокат, партнер юридичної компанії «АРЕС».

© Юридическая компания "АРЕС". Все права защищены. Использование материалов и новостей сайта разрешается при условии ссылки на www.areslex.com. Обязательной является прямая, открытая для поисковых систем, гиперссылка в любом абзаце на цитируемую статью или новость.