Початок 2013 року ознаменувався зміною порядку Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. З 1 січня 2013 року Державна реєстрація прав проводиться державними реєстраторами прав на нерухоме майно відповідних реєстраційних служб, а також нотаріусами, котрі виступають спеціальними суб’єктами, на яких покладаються функції державного реєстратора прав.

Можно досить багато дискутувати з приводу плюсів та мінусів зміни порядку державної реєстрації, але слід констатувати той факт, що відмов у державній реєстрації прав та їх обтяжень побільшало.

Одним із способів захисту від «недобросовісного» державного реєстратора прав на нерухоме майно є оскарження такої відмови у судовому порядку.

Відповідно до ч. 2. ст. 2 КАС України будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження можуть бути оскаржені до адміністративних судів.

У Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 8 від 20.05.2013 року зазначено, що за змістом статті 9 цього Закону державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб’єкт, на якого покладаються (делегуються) функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини другої статті 30 цього Закону дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Суди повинні мати на увазі, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб’єктами владних повноважень з питань реєстрації.

Спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Судова практика почала лише складатися, але вже є багато цікавих, з практичної точки зору, рішень судів.

Слід відмітити, що навіть найпростіші реєстраційні дії можуть бути не проведені, а заявник може отримати відмову у проведенні таких дій.

Наприклад, Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року по справі № 820/7716/13-а визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції про відмову у наданні інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та зобов’язано державного реєстратора повторно розглянути заяви про надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Рішення про відмову у наданні інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були вмотивовані посиланням на ту обставину, що із заявою (запитом) звернулася неналежна особа. Враховуючи, що заявником виступала юридична особа, мова йде про можливий «дефект» у довіреності від юридичної особи.

І навіть не зважаючи на той факт, що дії реєстратора визнані протиправними, «особливий статус» останнього не дає суду право зобов’язати його прийняти відповідне рішення, а по суті Позивач не може відновити порушене право, оскільки рішенням суду державний реєстратор зобов’язаний лише розглянути відповідні запити. Поширеним є думка, що суд не уповноважений надавати правову оцінку у даному випадку поданому комплекту документів і не може підміняти державного реєстратора, а суд має право лише відновити порушене право Позивача.

Досить часто суди при розгляді справ де відповідачем є суб’єкт владних повноважень дотримуються позиції, що позовні вимоги у частині зобов’язання вчинити певні дії або прийняти певне рішення є втручання у дискреційні повноваження.

Під дискреційними повноваженнями, як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Цікавим є аргументація суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог у частині зобов’язання вчинити реєстраційні дії. У Постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2013 року по справі № 826/12459/13-а суд аргументує, що вимога про зобов'язання вчинити реєстраційні дії є втручанням у дискреційні повноваження відповідачів (Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, та державного реєстратора прав на нерухоме майно).

Таким чином, позовна вимога щодо зобов'язання відповідача зареєструвати право власності в рівних частках за ОСОБА_1, ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1, що в місті Києві, і внести відповідні до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в певному розмірі є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Але слід констатувати той факт, що будь-які дискреційні повноваження мають бути законодавчо обмежені.

Наказом Міністра юстиції від 05.08.2013 № 1609/5 державного реєстратора прав на нерухоме майно зобов’язано у своєму рішенні вказати виключний перелік підстав для відмови в державній реєстрації.

Наостанок слід відмітити, що діюче законодавство не містить виключного переліку підстав для відмови у проведенні державної реєстрації, що безумовно є причиною винесення спірних рішень, а тому практика судового оскарження буде розвиватися і надалі.

Чумак Роман

skype

© Юридическая компания "АРЕС". Все права защищены. Использование материалов и новостей сайта разрешается при условии ссылки на www.areslex.com. Обязательной является прямая, открытая для поисковых систем, гиперссылка в любом абзаце на цитируемую статью или новость.