З початку повномасштабної військової агресії населені пункти України систематично зазнають ракетних ударів та бомбардувань, артилерійських та мінометних обстрілів. Звичайно, все передбачити практично нереально, але неухильне дотримання вимог і правил цивільного захисту в більшості випадків рятує населення від смерті та каліцтв.
Події в місті Кременчуку на Полтавщині, коли вдень 27 червня війська рф завдали ракетного удару по торговельно-розважальному центру, в якому знаходилась велика кількість відвідувачів, показали що нехтування керівництвом торгового центру оповіщення про повітряну тривогу призвело до загибелі багатьох людей.
У зв’язку з цим у Верховній Раді України зареєстровано законопроект № 7546 від 11.07.2022 стосовно внесення змін до Кримінального кодексу України щодо порушень законодавства у сфері цивільного захисту, вчинених в умовах воєнного стану.
Проектом Закону пропонується доповнити чинну редакцію Кримінального кодексу України новою статтею 270-2, положеннями якої встановити кримінальну відповідальність:
- за порушення вимог у сфері цивільного захисту, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації або громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності в умовах воєнного стану, якщо це порушення заподіяло шкоду здоров'ю людей, передбачивши покарання у вигляді штрафу від 1000 до 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до 2 років, або обмеженням волі на строк до 3 років, або позбавленням волі на той самий строк;
- у випадку вчинення такого діяння повторно, або якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, передбачається покарання у вигляді позбавленням волі на строк від 3 до 8 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 5 років.
З урахуванням того, що війна триває вже п’ятий місяць, у керівників має бути відпрацьований чіткий та зрозумілий алгоритм дій на випадок повітряної тривоги або інших сповіщень про небезпеку, які надходять від органів управління цивільного захисту, а у разі відсутності поблизу відповідних захисних споруд чи неможливості забезпечити надійний захист працівників у робочих приміщеннях, приймати рішення стосовно переведення працівників на дистанційну форму роботи.
