Грошова допомогу у випадку інвалідності третьої групи 

У нашому житті часто трапляються неприємні ситуації. Такі ситуації є досить різними за своїм характеромта наслідками, починаючи розлитою на сорочку кавою й закінчуючи ДТП або навіть втратою близької людини.

В деяких випадках наша держава потурбувалася про громадян, які потрапили у неприємну ситуацію. Така турбота, як правило, виявляється в наданні певних пільг таким людям чи матеріальної допомоги. Одним із поширених прикладів неприємних ситуацій, у яких підтримує держава, є набуття інвалідності у зв’язку з проходженням військової служби у лавах ЗСУ, оскільки чимало наших громадян на сьогодні несуть військову службу. У такому випадку законодавством передбачено грошову допомогу. Але така турбота, як правило, виражається лише на папері, оскільки, щоб отримати цю турботу, часто необхідно звертатись до суду й відстоювати своє право роками.

Для з’ясування певних нюансів і тонкощів отримання допомоги у разі настання інвалідності третьої групи, яка трапилась через виконання обов’язків військової служби, слід ознайомитись із постановою Верховного Суду від 10.08.2020 р. у справі № 760/12715/17.

Спір виник у зв’язку з тим, що Міністерством оборони України було проігноровано заяву колишнього військовослужбовця. До подання заяви позивач був військовослужбовцем, але його було звільнено через контузію, отриману під час проходження служби в країнах, де відбувалися бойові дії. Після отримання контузії, що підтверджена довідкою МСЕК, вже колишній військовослужбовець вирішив скористатися своїм правом на отримання одноразової фінансової підтримки з боку держави. Як виявилося, таке право з’явилося у нього внаслідок встановлення інвалідності третьої групи у зав’язку з виконанням військово-службових обов’язків. Це право закріплене статтею 16 Закону України № 2011-ХІІ. З метою реалізації цього права він звернувся до Міністерства оборони, однак на момент звернення до суду відповідач не прийняв жодного рішення за результатами розгляду звернення від позивача.

Під час розгляду цієї справи судами першого та апеляційного рівнів було прийняте рішення, у якому визнано бездіяльність Міністерства оборони України щодо нерозгляду заяви позивача про виплату одноразової матеріальної допомоги протиправною. Аргументація рішення базувалась на Законі України № 2011-ХІІ, постанові КМУ від 25.12.2013 р., а також на висновку військово-лікарської комісії. Крім того, під час винесення рішення суд послався на позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 р. у справі № 822/220/18, відповідно до якої Міністерство оборони України не має обов’язку вимагати документи, які свідчать про обставини та причини поранення для прийняття відповідного рішення за заявою особи.

Із таким рішенням відповідач був не згоден, у зв’язку з чим подав касаційну скаргу. Касатор також зазначив, що позивачем не було подано жодного документа, який свідчив би про обставини та причини захворювання, травми, контузії, поранення, що унеможливлює прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги. Проте суди попередніх інстанцій цю обставину залишили поза увагою.

Під час розгляду цієї справи ВС було винесено рішення щодо часткового задоволення касаційних вимог. У свою чергу таке рішення було аргументоване тим, що під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій було порушено правила територіальної підсудності, тому цю справу було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Отже, як ми бачимо, реалізувати своє право доволі складно, і все через банальну безвідповідальність, неуважність та непрофесіоналізм з боку деяких держслужбовців.

© Юридическая компания "АРЕС". Все права защищены. Использование материалов и новостей сайта разрешается при условии ссылки на www.areslex.com. Обязательной является прямая, открытая для поисковых систем, гиперссылка в любом абзаце на цитируемую статью или новость.