У наш час досить складно утримувати себе, а ще складніше – якщо необхідно матеріально забезпечувати й іншу людину.
Іноді ми забезпечуємо і фінансово підтримуємо інших – за власним бажанням, як, наприклад, перерахування коштів у різні благодійні фонди. В цьому випадку ми маємо право самостійно вирішувати, яку суму, коли й куди ми хочемо переказати, з огляду на особисте матеріальне становище та бажання. Але існують й обов’язкові види утримання іншої людини.
Таким видом утримання є виплата аліментів, яка встановлюється в судовому порядку та зобов’язує сплачувати певну суму іншій людині. Як ми всі розуміємо, не завжди наше матеріальне становище дозволяє фінансову підтримку. У разі добровільного утримання досить просто не переказати кошти і зберегти свої фінанси, але в разі, коли це є прямим обов’язком, наприклад, виплата аліментів, нездійснення такої виплати тягне за собою відповідальність, у тому числі й кримінальну.
Що ж робити, якщо фінансової можливості виплачувати аліменти немає, але виплачувати їх потрібно?
У цьому випадку законодавством передбачено процедуру зменшення розміру аліментів. Шанс успіху зміни величини аліментів залежить від сімейного та матеріального становища, а також від інших обставин та інтересів сторін. Сімейним кодексом України передбачено низку випадків, у разі настання хоча б одного з них особа отримує право на звернення до суду з вимогою про зменшення розміру аліментів. Повного переліку таких обставин закон не уточнює, проте аналіз судової практики з цього питання дозволяє виділити найбільш поширені ситуації, за яких зменшення розміру аліментів є допустимим і обґрунтованим.
Зокрема, до них належать:
– платник аліментів є інвалідом I або II груп, унаслідок чого вимагає додаткових витрат на лікування, догляд, утримання;
– платник аліментів створив сім’ю й у нього народилися діти;
– втрата роботи та неможливість знайти нову, із тим самим рівнем доходів;
– дитина, на яку виплачуються аліменти, є власником майна, що дає дохід, і немає потреби сплачувати аліменти у розмірі, обумовленому раніше;
– платник аліментів має забезпечувати матеріально інших членів сім’ї;
– платник аліментів має дуже високий дохід, з якого стягується значний розмір аліментів, що в рази перевищує реальні потреби дитини.
Також необхідно згадати про випадки, які не можуть бути підставою для зменшення величини аліментів, хоча платники аліментів часто посилаються на такі обставини: високий дохід матері, з якою проживає дитина, – мати й батько дитини зобов’язані надавати матеріальне забезпечення спільних дітей у рівних частках, виділяючи для цього певну законом частину доходу. Якщо у одного з батьків доходи вищі, завдяки чому він виділяє дитині більше грошей, це не означає, що другий із батьків може виділяти менше; наявність у власності дитини нерухомого майна, що не приносить їй жодних доходів (квартира, в якій дитина проживає, дачний будинок, земельна ділянка тощо); отримання неповнолітньою дитиною пенсії, соціальних пільг, стипендії.
Змінити величину аліментів може лише суд. Юристи для вирішення цього питання здійснюють низку дій, спрямованих на вирішення питання щодо зменшення розміру аліментів і підготовку позову для зміни величини аліментів, а саме:
- пакет документів, який підтверджує викладені в позовній заяві обставини та обґрунтовані позовні вимоги;
- підготовку та подання позову;
- представлення інтересів у суді.
Як свідчить практика, знизити розмір утримання непросто, щодо цього питання слід звернутися за кваліфікованою юридичною допомогою.
Юристи адвокатського об’єднання «АРЕС» мінімізують ризик програшу в процесі та обґрунтовано захистять ваші інтереси. Юристи адвокатського об’єднання допоможуть домогтися зменшення аліментів офіційно. Як правило, самостійну позовну заяву повертають на доопрацювання або заявник отримує обґрунтовану відмову, тому на першому етапі необхідно звертатися саме до фахівців. А також необхідно пам’ятати, що розмір виплат підлягає зниженню лише на підставі вагомих причин і переконливих доказів.