За обставинами цієї справи жінка взяла в банку кредит на купівлю квартири в іпотеку. Однак частину суми за житлове приміщення вона заплатила із кредитних коштів, а іншу частину – із власних. Проживаючи разом із сім’єю у вказаній квартирі, жінка недбало ставилася до виконання свої грошових зобов’язань, у зв’язку з чим банк звернув стягнення на предмет іпотеки, про що відповідним листом повідомив жінці та запропонував у 14-денний строк звільнити приміщення.
Коли сім’я не виконала цієї вимоги, банк звернувся до суду з вимогою виселити родину із вищезазначеної квартири без надання їм іншого житла. Верховний суд під час вирішення цієї справи звернув увагу, що в ній міститься виключна правова проблема, тобто ситуація, коли відносини, які виникають у справі, не регулюються нормами права, судова практика щодо них є суперечливою, а думки науковців розходяться.
Зокрема, тлумачення терміна «житло, придбане за кредиті кошти» напряму впливало на вирішення справи. Суд аналізував, що може бути житлом та що означає, якщо воно придбане за кредитні кошти. Приміром, законодавство передбачає один випадок, коли мешканцям не надається іншого житла – якщо звертається стягнення на житлове приміщення, що було придбане особою за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного житла.
Суд під час вирішення справи дійшов висновку, що у цій справі предметом розгляду є не саме житло (квартира), а право власності на нього. Було проаналізовано, що оскільки жінка придбала не все право власності на житло, а лише його частину саме за кредитні кошти, не можна вважати, що таке житло було придбане за кредитні кошти в розумінні законодавства про житло та іпотеку.
Отже, банк не може вимагати виселення особи (осіб) із такої квартири без надання їм іншого житла, оскільки лише частину цього приміщення було придбано в кредит.
Таким чином, Велика палата сформувала висновок, що у разі придбання житла частково за власні, частково за кредитні кошті, кредитор у випадку звернення стягнення на таке житло не може вимагати виселення особи (осіб) без надання їй (їм) іншого житла.