Кримінальна відповідальність є найсуворішим видом юридичної відповідальності. Оскільки така кримінальна відповідальність може кардинально змінити спосіб життя людини, держава передбачила інститути звільнення від кримінальної відповідальності, а також інститути її пом’якшення.
Одним із видів звільнення від покарання є звільнення від відбування покарання з випробувальним терміном, що полягає у звільненні засудженого від основного покарання за умови, що він протягом визначеного судом іспитового терміну виконає покладені на нього обов’язки та не вчинить нового злочину.
Однак попри те, що у нас існує інститут звільнення та пом’якшення кримінальної відповідальності, в нашому Кримінальному кодексі є також й інститути, які, навпаки, обтяжують покарання.
До інституту, що обтяжує покарання, можна віднести вчинення декількох кримінальних правопорушень, тобто їх сукупність. Під сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жоден з яких її не було засуджено. При цьому не враховуються злочини, за які особу було звільнено від кримінальної відповідальності з підстав, установлених законом (ч. 1 ст. 33 КК України).
Особливу увагу слід звернути на другу частину визначення сукупності злочинів, оскільки відповідно до неї сукупність не виникає, якщо особу було звільнено від кримінальної відповідальності. Колапс виникає тоді, коли особу звільняють від відбування покарання з випробувальним терміном, а пізніше, доки відбувається випробувальний термін, установлюється, що вона винна в інших кримінальних правопорушеннях, що у свою чергу могло б бути сукупністю злочинів і це б обтяжувало покарання. Однак, із урахуванням того, що до сукупності не можуть бути враховані злочини, за які особу було звільнено від кримінальної відповідальності, виникає певне непорозуміння, виправити яке спробував ККС ВС у справі № 760/26543/17.
Проаналізувавши цю справу та висновок, якого дійшов ВС, можна відзначити таке: у разі, якщо стосовно особи, що вчинила кримінальне правопорушення, суд застосував звільнення від відбування покарання з випробувальним терміном, а згодом було встановлено, що ця особа є винною у інших злочинах, вчинених до винесення вироку з випробуванням, то питання відповідальності особи за сукупністю злочинів має бути вирішене на підставі того, чи буде незмінним той вирок, за яким особу було звільнено від відбування покарання з випробувальним терміном.
Окрім того, суд зазначив необхідні умови для того, щоб вирок із випробувальним терміном виконувався окремо від вироку за злочин, за який призначене покарання, що належить відбувати реально. Такими умовами є:
- Попередній вирок має залишитись незмінним, а ухвалене в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберегти свою законну чинність.
- Покарання, призначене в новому вироку, особа має відбувати реально.
Лише за збереження цих двох умов положення про сукупність під час призначення остаточного покарання не буде застосоване.
Верховний суд також вказав, що кримінальні правопорушення за новим вироком були вчинені особою до винесення декількох попередніх вироків, за які особа була засуджена до покарань, які належить відбувати реально.
У цьому випадку остаточне покарання призначається із урахуванням ч. 4 ст. 70 КК України та за правилами, передбаченими частинами 1–3 цієї статті. Тобто покарання буде призначене шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового додавання призначених особі покарань за новим вироком і попередніми вироками.