Такий простий і водночас складний процес – оформлення спадщини. Дійсно, що може бути простіше, ніж подати заяву про прийняття спадщини, дочекатися 6 місяців і отримати свідоцтво про право на спадщину?
Однак цей процес може супроводжуватися питаннями на кшталт: «якому саме нотаріусу слід подавати заяву?», «які документи мають бути при мені?», «що робити, якщо я перебуваю за кордоном?» тощо. Насправді це прості питання, але для юриста. Тому вважаємо, що слід нагадати – як правильно все зробити, не натикаючись на питання.
- Хто може претендувати на спадщину?
Відповідь на це питання залежить від того, яким чином відбувається спадкування – за законом або за заповітом.
За законом спадкоємців поділяють на декілька черг, кожна з яких спадкує почергово. У разі відсутності спадкоємців попередньої черги, спадщину отримують особи наступної черги. Хто входить у ці черги:
– перша – діти, той з подружжя, який пережив спадкодавця, та батьки;
– друга – рідні брати та сестри, дід та баба;
– третя – рідні дядько та тітка;
– четверта – особи, які проживали зі спадкодавцем не менш як 5 років до дня його смерті;
– п’ята – інші родичі до шостого ступеня споріднення включно.
За заповітом спадкує та особа, яка безпосередньо зазначена у заповіті. Водночас законодавець передбачив категорію осіб, які також мають право на частину спадщини, незалежно від змісту заповіту. Ними є малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) і непрацездатні батьки.
- Куди необхідно подати заяву про прийняття спадщини?
Зазвичай люди плутаються в тому, якому саме нотаріусу слід подавати заяву – приватному чи державному? Це не має значення. Різниця може бути лише у вартості та швидкості послуги. Тому остаточний вибір за спадкоємцем.
Головним моментом у цьому етапі є визначення останнього місця проживання спадкодавця, оскільки саме від цього залежить місце, куди необхідно звертатись із заявою. Наприклад, якщо спадкодавець до дня смерті проживав у Києві, слід звертатись до київських нотаріусів, якщо у Харкові – до харківських.
Водночас бувають моменти, коли немає можливості встановити останнє місце проживання спадкодавця. Тоді місце залежить від місцезнаходження нерухомого або рухомого майна.
Також не слід забувати, що можуть бути й інші спадкоємці, які раніше за вас подадуть заяву про прийняття спадщини. У такому разі інші спадкоємці мають подавати власні заяві тільки тому нотаріусу, до якого було подану першу заяву.
- У який термін необхідно подати заяву про прийняття спадщини?
Мабуть, ні для кого не секрет, що термін прийняття спадщини становить 6 місяців із дня смерті спадкодавця.
Однак на тих спадкоємців, які на день смерті спадкодавця проживали (були зареєстровані) з ним за однією адресою, шестимісячний строк не розповсюджується, адже вони прийняли спадщину автоматично. Проте у разі подання заяви про відмову від спадщини тут без шестимісячного строку не обійтися ніяк.
Що ж робити, якщо пропустив термін? Є два варіанти дій: 1) отримання письмової заяви від інших спадкоємців, які вже прийняли спадщину, або 2) звернення до суду із вимогою про визначення додаткового терміну для прийняття спадщини.
- Документи, необхідні для оформлення спадщини
Комплект документів майже у кожному випадку є однаковим. Можна виділити оптимальний пакет необхідних документів:
1) паспорт та ідентифікаційний код;
2) свідоцтво про смерть спадкодавця (якщо воно не подане іншими спадкоємцями);
3) документи, які підтверджують родинний зв’язок із спадкодавцем (свідоцтво про народження, витяги із реєстрів актів цивільного стану тощо);
4) свідоцтво про шлюб (у разі зміни прізвища за життя);
5) документи, які підтверджують право власності спадкодавця на відповідне рухоме чи нерухоме майно.
- Що робити, якщо спадкоємці мають відмінне від спадкодавця громадянство і перебувають поза межами України?
Хтось може сказати, що це позбавляє таких осіб отримати частину спадщини, однак це не так. Громадянство та місцезнаходження спадкоємців жодним чином не впливає на право отримати спадщину. Це означає лише те, що таким спадкоємцям потрібно здійснити дещо більше дій.
По-перше, для спадкоємців-іноземців необхідно апостилювати/легалізувати та перекласти на українську мову документи, які будуть подані нотаріусу (заява, паспорт, свідоцтво про народження тощо).
По-друге, заяву із документами можна надіслати звичайною поштою, якщо відсутня можливість особисто звернутися до нотаріуса. Також можна залучити сторонню допомогу в особі юристів, які на підставі нотаріальної довіреності можуть супроводити процес подання документів й отримання свідоцтва про право на спадщину.
Перелічені вище етапи можуть слугувати для когось певною «методичкою» у разі занурення у процес оформлення спадщини. Якщо ж ви не бажаєте витрачати власний час на ці дії, ви завжди можете звернутися до юристів, які зроблять все швидко й ефективно за вас.