Наказ військового командування є основним розпорядчим актом військового управління, який містить норми, обовʼязкові для виконання підлеглим. В умовах війни, цей акт набуває особливо важливого значення, адже він покликаний забезпечити, зокрема, оборону, громадську безпеку і порядок.
Водночас це не означає, що військовослужбовець зобовʼязаний виконувати будь-які забаганки командира. Так, Конституція України передбачає, що ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. Особа, яка відмовилась виконувати їх, не буде нести відповідальність. Проте що ж стосується тих наказів, які не мають явних злочинних ознак, однак, на думку особи, так чи інакше порушують її права та інтереси?
Як передбачає Дисциплінарний статут ЗСУ, всі військовослужбовці мають право подавати скарги у разі прийняття незаконних рішень стосовно них командирами. Якщо розгляд скарги не дав позитивного результату, відкривається можливість оскарження такого рішення в судовому порядку до адміністративного суду. І ось тут є деякі нюанси.
Як відомо, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає право на забезпечення позову, зокрема, у вигляді зупинення дії індивідуального акту. Це дає можливість військовослужбовцю, який оскаржує рішення командування, зупинити дію наказу військового командира до вирішення справи по суті. Хоча й не в усіх випадках суд може погодитись на таке забезпечення, однак це можливо.
Натомість, 15 квітня 2022 року у Верховній Раді України був зареєстрований законопроект № 7292, яким пропонується заборонити судам застосовувати забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Зміни такого характеру, як слідує з пояснювальної записки, виникли внаслідок необхідності забезпечення безумовного виконання військовослужбовцями законних наказів командирів (начальників), відданих в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці. Як зазначають ініціатори законопроекту, невиконання наказу або непокора військовослужбовця наказу або розпорядженню командира (начальника), вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, здатна спричинити не тільки тяжкі наслідки, але і заподіяння смерті військовослужбовцям або інших особам і цивільному населенню, потраплянню їх у полон, або навіть заподіянню шкоди національним інтересам України.
Головним науково-експертним управлінням вже наданий позитивний висновок на проект закону, тому, далі справа за голосуванням народних депутатів.
Слід підкреслити, що прийняття цього закону жодним чином не позбавляє військовослужбовця права на невиконання чи оскарження злочинних наказів командування.