Стаття 199 Кримінального кодексу України вважається досить серйозною, з її диспозиції випливає, що виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення до України з метою використання під час продажу товарів, збуту або збут підроблених грошей тощо передбачають позбавлення волі від 3 до 12 років, залежно від частини цієї статті.
Станом на початок 2020 року, за даними Національного банку України, на руках у середньостатистичного українця перебуває близько 70 підроблених банкнот і 182 розмінні монети. Звернувши увагу на свій гаманець, ми можемо не погодитися із цим твердженням, проте саме так звучить статистика. Наприклад, маючи при собі три різні купюри, ми дуже рідко звертаємо увагу на них, чи є на них номер і чи унікальний він, чи наявні всі захисні знаки тощо.
Щодня через наші руки проходить велика кількість готівки, і ми не можемо оцінити справжність кожної з купюр. Це може бути як звичайна двогривнева, так і нова тисячна купюра. Відповідальність за цією статтею настає вже за наявність однієї підробленої купюри в гаманці. Однак банкнота, яка може виглядати як підроблена, не завжди є такою.
Звісно, важливу роль під час кваліфікації подібних злочинів відіграє умисел, проте його визначення відбувається вже в результаті проведення слідчих дій, яким передує затримання потенційного злочинця. А це означає, що за ґратами може опинитися зовсім невинна людина.
Недосконалість української системи МВС дає про себе знати, тому на початковій стадії робота адвоката полягає в тому, щоб тактовно спрямувати роботу слідчого в правильне русло.
Участь захисника у подібних категоріях справ є більше необхідністю, аніж бажанням підзахисного, оскільки правильно розроблена стратегія захисту становить понад 50% успіху в справі.
Одним із найважливіших пунктів під час побудови стратегії захисту є призначення експертизи, оскільки купюра, яка на вигляд надрукована на кольоровому принтері, може бути колекційною або просто старого зразка.
Звичайно, основне завдання адвоката у таких категоріях справ – не «відмазати» свого клієнта, оскільки це суперечить правилам адвокатської етики, а правильно оцінити ситуацію та з’ясувати можливі варіанти дій. Адвокат повинен докласти всіх зусиль для того, щоб дія була співставна з покаранням, а в разі відсутності протиправної поведінки довести невинність клієнта.