Нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, які посвідчують юридично значимі права і факти та здійснюють нотаріальні дії. Нотаріуси працюють у державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах або займаються приватною діяльністю.
Предметом звернення до нотаріуса можуть опинитись різноманітні питання в межах його повноважень. Нас цікавить питання вирішення спорів і того, хто й які дії може здійснювати стосовно земельної ділянки.
Щоб розібратися у цій ситуації, розглянемо обставини справи. Зокрема, міськрада звернулася до суду з позовом до державної нотаріальної контори, в якому просила суд скасувати рішення про реєстрацію за ТОВ права власності на нерухомість, зазначивши, що будівельні роботи ТОВ на об’єкті виконувалися без затвердженого проєкту і в не відведеному для цієї мети місці. Після відмови суду в задоволенні позову суд зазначив, що із ТОВ укладено договір купівлі-продажу приміщення, який пройшов державну реєстрацію.
Не погодившись із постановою, ухваленою судом першої інстанції, позивач звернувся до касаційного суду в складі Верховного суду, та просив прийняти рішення, яке б задовольнило його позов. Верховним судом було прийняте рішення, що задоволення скарги буде необґрунтованим, тому що власник землі має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Також він може будувати на цій землі будівлі, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову та дозволяти самовільне будівництво на своїй ділянці іншим особам. Тому важливою частиною у вирішенні спору є саме наявність дозвільної документації на будівництво спірних об’єктів і документів про виділення земельної ділянки.
Суд, проаналізувавши безліч нових факторів, вказав на те, що відповідачем усе-таки не могла бути здійснена реконструкція об’єктів нерухомого майна на орендованій земельній ділянці, оскільки вона не відводилася для цієї мети відповідачу, в зв’язку з чим апеляційний суд дійшов висновку, що будівництво на орендованій земельній ділянці здійснено ТОВ самовільно. При цьому, навіть якщо буде встановлено, що суб’єкт держреєстрації прав і дотримувався законодавства під час внесення запису про проведену реєстрацію права щодо іншої особи, це не є перешкодою для задоволення позову про скасування цього запису, оскільки наявність такого запису порушує права або інтереси позивача, що охороняються законом.
У зв’язку із вищесказаним, Верховний суд у постанові від 11.02.2020 р. у справі № 915/572/17 виніс рішення, в якому відмовив позивачеві в задоволенні позову, й тим самим задовольнив касаційну скаргу підприємства та призначив позивачеві виплатити підприємству 2000 грн судового збору.
Як свідчить юридична практика, ретельне дослідження договорів та уважне вивчення того, що в ньому зазначено, дуже важливо й необхідно, особливо якщо справа стосується нотаріального посвідчення документів.
