Спадщина тією чи іншою мірою – неминуча частина життя людини. Нею може бути нерухомість, цінні папери, коштовності та навіть борги. Найчастіше отримання спадку – процедура не з легких, тому що найчастіше йдеться у таких справах про моральні та матеріальні цінності, але державою, а конкретно її законодавством, передбачено низку процедур, які полегшують труднощі отримання спадщини.
Та іноді трапляється так, що це питання неможливо вирішити без допомоги судових розглядів, наприклад, питання спадщини земельної ділянки, як у наведеному випадку.
Чоловік, вступивши у спадщину на земельну ділянку, щодо якої діє договір оренди землі між його померлим батьком і підприємством, просив підприємство повернути йому успадковану ним землю у зв’язку із закінченням терміну договору оренди землі від 30 червня 2011 року. Коли громадянин отримав спадок на вищезгадану землю, він порахував, що договір оренди має закінчуватись у 2017 році, й тому надіслав заяву на підприємство про небажання продовжувати подальшу співпрацю. Мирним шляхом підприємство орендовану землю повернути відмовилося.
Судом першої інстанції було прийняте рішення повернути земельну ділянку й розподілити судові витрати. Але підприємство таке рішення не задовольнило, тому воно подало касаційну скаргу на раніше прийняті судові рішення, в якій просило скасувати минулі рішення, посилаючись на порушення норм процесуального права, та в задоволенні позову відмовити.
Для визначення початку терміну дії договору має значення не момент його підписання, а саме момент запису цього договору в державному реєстрі, тобто саме офіційно підтверджений процес, а не будь-який інший.
У коментарі до минулих постанов Верховний суд звернув увагу учасників справи на те, що сторони не вказали дату початку перебігу строку договору оренди, але згадали, що договір набирає чинності з моменту його державної реєстрації, що і є фактом набрання ним законної чинності.
Відповідач ще в момент підписання договору аргументовано вказав, що строк договору закінчується 30 червня 2021 року, до того ж він може бути розірваний тільки за згодою обох сторін, а позивач, як показав розгляд справи, висунув фальшиве звинувачення на адресу підприємства. Таким чином, Верховний суд постановою від 15.02.2021 р. № 322/1178/17 прийняв рішення:
1) касаційну скаргу підприємства задовольнити;
2) скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення на користь підприємства;
3) зобов’язати позивача сплатити судовий збір.
Ця стаття є наочним прикладом того, наскільки важливе ретельне вивчення документації та довідок. Мінімальна цікавість до законів і постанов з вашого питання може передчасно відповісти на нього і вберегти вас від зайвих витрат унаслідок судових процесів.
