«Злочин – це антисоціальний вчинок людини, яка зазіхає на відносини, що склалися в суспільстві, та становить небезпеку суспільному розвитку. Людину, яка чинить злочин, називають злочинцем», – ось що нам повідомляє найпопулярніший інформативний інтернет-ресурс «Вікіпедія», і дійсно, більш влучно описати це поняття доволі складно.
Кожна людина знає, що, вчинивши шкоду суспільству, майну чи екології, існує чимала ймовірність бути покараним у межах закону, бо подібні проступки вважають злочином. Щоб запобігти можливим витівкам неповнолітніх осіб, освітні програми передбачають правовий розвиток дітей і підлітків, але іноді трапляється так, що неповнолітні все ж вчиняють подібні прецеденти. Що є приводом для вчинення злочинів серед неповнолітніх, напевно складно сказати: іноді це хуліганський інтерес на кшталт «А що, коли...», іноді через брак коштів у родині, незнання закону або психічні порушення – все це вже інше питання. Але що б не було приводом, вид покарання завжди визначатиметься судом, і для того, щоб краще розуміти, яким воно буває, розглянемо випадок із судової практики.
Неповнолітній вчинив два аналогічні кримінальні правопорушення, які по своїй суті становлять повторність: до речі, злочини були невеликої та середньої тяжкості. Його було осуджено за статтею 105 КК України – ця стаття не містить заборони щодо використання інституту звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру у разі повторності. На щастя, обвинувачений юнак повністю визнав свою вину та надав суду детальні показання щодо обставин учинених ним правопорушень кримінального характеру. Також пом’якшили покарання щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину і те, що злочин вчинила неповнолітня особа, яка добровільно відшкодувала збитки, – тим паче обтяжувальних обставин установлено не було.
Тож суд, урахувавши усі аспекти цієї справи, вирішив надати можливість підсудному звільнитися від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру у вигляді передання неповнолітнього під нагляд матері, тому що, на думку суду, – це найбільш ефективний спосіб впливу. І дійсно, як свідчить практика, у подібних справах є сенс скористатися таким варіантом покарання через те, що батьки мають більший вплив на підлітків, аніж сторонні люди. Але трапляються і виключення.
Тож слід завжди пам’ятати, що за вчинені злочинні дії громадянин несе повну відповідальність згідно із законом, але завжди існує можливість посприяти слідству та загалом розгляду справи для того, щоб уникнути максимально суворого покарання, особливо якщо не було виявлено обтяжувальних обставин.
