Кожна людина за своє життя проживає безліч однакових ситуацій. Щодня ми приймаємо однакові рішення, які можуть змінити життя чи хід історії. Щоранку ми просинаємося та лягаємо спати уночі. Усім нам без винятку потрібен кисень, вода та їжа, і усі ми хочемо залишити після себе частинку матеріального для того, щоб нас запам’ятали чи тим самим допомогти.
Тож якщо настає час, коли людина має померти, законодавством передбачений шлях для реалізації передання майна від померлого, і це називається спадок.
Правове поле передбачає право громадянина України на спадкування за заповітом померлого і за законом. Але сьогодні ми поговоримо про менш відомий термін – спадковий договір.
Це вид договору, згідно з яким набувач спадку бере на себе обов’язок виконувати прямі розпорядження померлого, і в разі смерті людина, яка приймає спадок, набуває права власності на матеріальне або нематеріальне майно померлого. Спадковий договір повинен бути обов’язково зареєстрований у спадковому реєстрі, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 р. № 491 є електронною базою даних, яка містить відомості про посвідчені заповіти і спадкові договори, заведені спадкові справи та видані свідоцтва про право на спадщину. Набувач, до речі, яким може бути як фізична, так і юридична особа, може бути зобов’язаний виконувати дії майнового чи немайнового характеру, до чи після відкриття спадщини, і це буде його спадковим обов’язком.
Мають певні особливості договори спадщини за участю подружжя. У них прописано, що в разі смерті одного з членів подружжя спадок переходить до другого, а в разі смерті другого із подружжя його майно переходить до набувача за договором спадщини. Важливою особливістю є те, що предметом спадкового договору може бути як спільно набуте майно, так і особисте майно одного із членів подружжя.
Щодо майна, яке зазначене у спадковому договорі, нотаріусом накладається заборона відчуження, а заповіт стосовно цього майна вважається нікчемним.
Якщо із підписанням спадкового договору ми ознайомились, і тут начебто все зрозуміло, то треба поговорити про деталі його розірвання.
Договір може бути розірвано у таких випадках:
– якщо особа, яка приймає спадок, не виконує своїх обов’язків щодо його отримання;
– якщо особа, яка приймає спадок, не може виконати умови, передбачені домовленостями і договором спадкування.
Необхідно знати: ніхто, окрім особи, яка приймає спадок, тобто набувача, не може висувати вимоги щодо розірвання спадкового договору, а з питання припинення дії договору відповідь одна – він визнається припиненим лише після смерті набувача, і тоді вже діятиме звичайний процес передання спадку від померлого родичам. Визнати недійсним спадковий договір може як відчужувач, так і набувач, або інша зацікавлена особа.
Тож як підсумок відзначимо: на питання стосовно того, варто укладати спадковий договір чи ні, однозначної відповіді, звісно, немає. Але такий вид передання спадку є одним із чітких формулювань волевиявлення померлого і зрозумілим з точки зору самостійного розпорядження власним майном стосовно іншої особи, особливо якщо існує можливість виконання певних умов в обмін на спадок.
