За обставинами справи ще далекого 1989 року бабуся позивачки отримала право на зайняття квартири, отримавши відповідний ордер. Вона проживала там зі своїм сином, який у свою чергу був рідним дядьком позивачки. Згодом бабуся померла, а дядько тяжко захворів і потребував догляду.
Позивачка була зареєстрована з 2011 року в цьому приміщенні, а з 2013 року оселилася разом із дядьком у спірній квартирі. Коли дядько помер, позивачка продовжувала постійно проживати у цій квартирі, сплачувати комунальні послуги, робити ремонт та ін. У 2018 році вона звернулася до суду з вимогою визнати за нею право користування спірною квартирою.
Специфіка цього спору полягає в тому, що спірна квартира була службовою, тобто надавалася працівникам з огляду на характер їхніх трудових відносин. Визнати право користування цим житлом можна лише в тому разі, якщо особа оселилася на постійній основі як член сім’ї наймача. На підставі цього припису позивачка вимагала, аби суд визнав, що вона вселилася до квартири на законних підставах.
За результатами розгляду справи судом першої інстанції позов було задоволено. Суди апеляційної та касаційної інстанції у задоволенні позову відмовили, з огляду на приписи житлового законодавства. Зокрема, підставою для відмови у задоволенні вимог була мета вселення позивачки до спірної квартири: задля догляду за хворим. Верховний суд зазначив, що відповідно до норм Житлового кодексу наймачі житла можуть дозволити тимчасове проживання у жилому приміщенні інших осіб (зокрема, їхніх родичів), однак у такому випадку тимчасові мешканці не можуть претендувати на визнання за ними права користування цим житлом. Таким чином, суд касаційної інстанції з огляду на судову практику, зазначив, що члени сім’ї, які заселилися з метою догляду за членом сім’ї, є тимчасовими мешканцями, а отже, не мають права отримати право користування спірним майном.
За результатом розгляду цієї справи судом було встановлено, що право користування спірним службовим житлом припинилося з моменту смерті дядька позивачки як члена родини наймачки (бабусі), а оскільки позивачка заселилася у квартиру як тимчасовий мешканець, то відповідного права користування вона не має.
