Спори у сімейних справах є дійсно найскладнішими з точки зору моралі. Під час визначення способу участі одного із батьків у вихованні дитини суд має враховувати насамперед вірогідність позитивних і негативних наслідків для самої дитини. За загальним правилом виховання дитини має здійснюватися спільно батьками за умови, якщо таке виховання не впливає негативно на психоемоційний стан дитини та на її нормальний розвиток.
Для прикладу візьмемо справу, що стосується питання участі обох батьків у вихованні дитину з огляду на її стан здоров’я. За обставинами справи батько звернувся до суду з позовом, зазначаючи, що його колишня дружина перешкоджає йому в побаченнях з їхнім спільним сином. У позові чоловік вимагав, аби йому встановили графік побачень із дитиною, підкріпивши свої вимоги актом обстеження умов проживання та вказуючи, що він може надати належний догляд своїй дитині, оскільки у нього на вихованні перебувають ще двоє дітей.
Судом першої інстанції були задоволені позовні вимоги та встановлено графік спілкування між сином і батьком, що містив: весняні канікули, державні святкові дні, вихідні дні, середу (з 09:00 до 19:00), щорічний відпочинок і необмежене спілкування через мережу інтернет.
Апеляційний суд змінив попереднє рішення з огляду на стан здоров’я дитини, якій було встановлено статус інваліда з дитинства. Скасовуючи установлений судом першої інстанції графік побачень, апеляційний суд звернув увагу на медичні довідки, які підтверджували хворобливий стан дитини. Вищевказаний графік було змінено, спілкування між батьком і дитиною мало відбуватись таким чином: вихідні дні, середа (з 09:00 до 19:00) та необмежене спілкування через мережу інтернет.
Обґрунтовуючи змінений графік, із яким погодився й суд касаційної інстанції, судом було вказано, що рівноправність участі батьків у вихованні дитини діє доти, поки це не впливає на інтереси дитини.
Таким чином, спосіб участі батьків у вихованні дитини має вирішуватися в кожному конкретному випадку, оскільки поняття рівноправності батьків є доволі розмитою категорію. Однак під час вирішення подібних справ суд має звертати увагу не на амбіційність батьків, а на інтереси дитини, нормальний розвиток якої і є предметом такої категорії справ.
