Роз’яснення постанови ВС
Загальновідомо, що спадкування – це коли права, обов’язки померлої особи переходять до інших осіб. Часом, коли відкривається спадщина, вважають день загибелі особи або день, з якого її було оголошено померлою. Право на спадкування з’являється з дня відкриття спадщини. Згідно з чинним законодавством спадщину можна отримати за законом або за заповітом. Утім, як зрозуміти, який спосіб стосується саме вас?
Насправді у першу чергу спадкувати мають право ті, хто прописаний у заповіті, якщо такий існує. Проте в разі його відсутності у випадку, коли спадщину не приймають або від неї відмовляються, спадкувати мають право вже особи, визначені законодавством.
Існує навіть передбачені законодавством черги, відповідно до яких кожна інша черга одержує право спадкувати, коли відсутні спадкоємці у попередніх чергах, їх було усунуто від такого права, вони його не прийняли або відмовилися від цього права.
Як уже було зазначено вище, спадок можна прийняти або ні. Для таких процедур особі надано шість місяців. Час починає збігати з моменту відкриття спадщини. У такий спосіб, якщо спадкоємець жив зі спадкодавцем на постійній основі, автоматично вважають, що він приймає спадок, якщо не було заявлено інше. А та особа, яка не проживала разом, але має право на спадок, повинна подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах посадовій особі органу місцевого самоврядування, уповноваженій приймати такі клопотання.
Якщо упродовж цього терміну не подати вищезгадане клопотання, особу вважають такою, що не прийняла спадок. Однак розчаровуватися одразу не варто, оскільки існує декілька варіантів уникнення несприятливого наслідку.
У випадку якщо спадкоємець пропускає термін прийняття спадщини, можна здійснити таку процедуру. Отримавши письмову згоду інших спадкоємців, які прийняли спадок, подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах посадовій особі органу місцевого самоврядування, уповноваженій приймати такі клопотання.
Більше того, це не єдиний варіант. Через суд також можна довести, що причина, через яку ви пропустили термін для прийняття спадщини, була поважною. Якщо це буде доведено, суд надасть новий термін, за який можна буде подати клопотання про прийняття спадщини.
Питання, що не вказує про своєчасність прийняття спадщини, показово розтлумачено у постанові ВС № 937/10434/19. Із матеріалів справи відомо, що мати позивача перебувала у шлюбі з відповідачем, коли від держави вони отримали квартиру. Після того як мати померла, позивач не дотримав термінів прийняття спадку, фактично успадкувавши 1/4 частину зазначеної квартири, оскільки був зареєстрований у ній. Відповідач не звертався до нотаріуса із клопотанням про виділення йому 1/2 частини квартири, через що свідоцтво про право на спадщину за законом він отримати не зміг.
Під час розгляду справи ВС також зазначив, що якщо спадкоємець проживає зі спадкодавцем на постійній основі, автоматично вважають, що він приймає спадок, якщо не було заявлено інше. Проте із урахуванням того, що позивач не проживав із матір’ю на постійній основі, єдиною можливістю була та сама заява до нотаріуса.
Постановою приватного нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадок за законом позивачеві було відмовлено і прописано, що якщо відсутня письмова згода другого із подружжя, видавати свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя нотаріус не може.
Також судом було встановлено, що позивач у спірній квартирі зареєстрований, проте із 1997 року постійно в ній не проживає, його особисті речі у квартирі відсутні.
Із урахуванням вищенаведеного, Верховний суд зробив досить логічний висновок, що лише реєстрація місця проживання при цьому без постійного проживання разом зі спадкодавцем не може і не свідчитиме про своєчасність прийняття спадку. З огляду на це позивач як спадкоємець вчасно не прийняв спадщину, що відкрилася після смерті матері, а відповідно, не набув права на спадкове майно.
Як висновок: будьте уважні та не ризикуйте безповоротно втратити свою спадщину, пропускаючи наданий законом термін на прийняття або відмову від неї.
