Припинити право на частку у спільному майні через його продаж за рішенням суду: порушення права на приватну власність чи ні?
Загальновідомо, що Конституція України як основний закон захищає право приватної власності та встановлює, що воно є непорушним. Нікого не може бути незаконно позбавлено права власності. Цивільним кодексом деталізовано, що майно, яке перебуває у власності більше, ніж у однієї особи з конкретною часткою для кожного співвласника, є спільною частковою власністю. Крім того, Цивільний кодекс також установлює конкретний перелік підстав припинення права на частку у спільному майні за рішенням суду, якщо цього бажають інші співвласники.
Пропонуємо відповісти на головне питання цієї статті: якщо припинити право на частку у спільному майні через його продаж за рішенням суду: це порушення права на приватну власність чи ні?
Проаналізуємо постанову Верховного суду від 02.06.2021 р. № 569/10336/18, у якій вирішується пересічна побутова проблема: три рідні сестри ділять одну квартиру. Кожній сестрі належить по 1/3 частини цієї квартири. Сестра № 1 і сестра № 2 багато разів зверталися до сестри № 3 із пропозицією продати спірну квартиру та поділити порівну гроші, отримані внаслідок цього, однак щоразу вона відмовлялася. Поділити квартиру у натурі та користуватися кожна своєю часткою також неможливо з огляду на її експлуатаційні властивості.Квартира, яка перебуває у спільній частковій власності, може підлягати розподілу в натурі, тільки якщо можна виділити особам окремі жилі й інші помешкання з відокремленими виходами, які самі по собі можна використовувати як повноцінні квартири чи якщо у такі можна перебудувати. Втім, перебудування у спірній квартирі неможливе через те, що її розміщено на останньому, третьому поверсі житлового будинку, вона має лише один вхід, одну кухню й один санвузол.
Позивачів турбувало те, що сама сестра № 3 не користувалася квартирою, навіть мала у власності іншу, в якій проживала насправді. Натомість у спірній квартирі без згоди інших співвласників живе дочка сестри № 3, яка використовує комунальні послуги, однак їх не сплачує. Більше того, позивачі скаржилися на те, що ця дочка перешкоджала користуватися цією квартирою та самочинно розпоряджалася всією спільною власністю.
Із урахуванням викладеного, сестра № 1 і сестра № 2 намагалися переконати суд припинити їхнє право власності та право власності сестри № 3 за допомогою продажу часток або усієї квартири на публічних торгах, заплативши кожній по 1/3 від суми, вирученої від продажу квартири.
Задовольнивши позов сестри № 1 і сестри № 2, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що, оскільки сестра № 3 у спірній квартирі не жила й жодним чином її не використовувала, при цьому має іншу та в ній проживає, її право на житло, передбачене Конституцією, не буде порушено. Суд вирішив, що те, що їй виплатять третину суми від продажу спірної житлоплощі на публічних торгах, є достатньою компенсацією за її частку. Це не заподіє суттєвої шкоди сестрі № 3 і не обмежить її право власності, бо вона отримає рівнозначну грошову компенсацію проданого майна.
Сестра № 3 не погодилася з таким рішенням і звернулася до апеляційного суду. Однак суд погодився із першою інстанцією, зазначаючи, що попередній суд правильно застосував положення Цивільного кодексу, якими встановлено, що право власності на частку у спільному майні може бути припинено за вимогою інших співвласників. Апеляційний суд установив, що частка сестри № 3, порівнюючи з сумою часток сестри № 1 і сестри № 2, не є значною та її неможливо виділити в натурі. У підсумку апеляція також вирішила, що продати квартиру на публічних виконавчих торгах є ефективним, при цьому усі власники перебуватимуть за рівних умов і отримають однакову компенсацію.
Не згодна і з висновком апеляційного суду, відповідачка подала касаційну скаргу до Верховного суду, посилаючись на те, що від продажу квартири шкоди зазнає не лише вона, але й її родичі. Більше того, сестра № 3 зазначала, що вона та її сім’я, що живуть у квартирі, не перешкоджають володіти та користуватися власникам їхніми частками у спільному майні.
Верховний суд задовольнив скаргу сестри № 3, при цьому зазначивши, що позивачі вирішили захищати свої права неналежним способом, оскільки, на думку суду, примушування до продажу квартири на публічних торгах суперечить нормам Конституції та не є законним вирішенням такого спору у цій конкретній справі.
При цьому судом було роз’яснено, що якщо насправді існує проблема перешкоджання сестрою № 3 та її родичами щодо користування та володіння своїми частками квартири, вони мають право реалізувати своє право на житло іншим способом, а саме через негаторний позов, тобто через позов власника про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння.
Основною підставою, на якій ґрунтується думка суду, – для того, щоб припинити право власності на частку в спільному майні, ніхто зі співвласників не повинен понести суттєвої шкоди та ніхто з їхніх членів сім’ї.
Під час аналізу положення Цивільного кодексу суд тлумачить їх таким чином: рішенням суду може бути припинено право на частку у спільному майні, якщо цього бажають інші співвласники. По-перше, частка не є значною і не може бути виділена в натурі. По-друге, таку річ неможливо поділити. По-третє, співвласники не можуть користуватися та володіти майном спільно. Важливою умовою є також попереднє внесення на депозитний рахунок суду вартості цієї частки позивачем, чого, як уже стало відомо, зроблено не було. Останнім, із чим не був згоден вищий судовий орган, є те, що частка сестри № 3 була незначною. Мотивував суд це тим, що частка була однаковою із сестрою № 1 і з сестрою № 2, а загалом майно було поділено рівнозначно на усіх трьох сестер.
Як підсумок маємо відзначити: будьте обережні й обачні, наполегливо відстоюйте свої права та домагайтеся справедливості. А ми завжди допоможемо вам порадою!
