Серед видів забезпечення правосуддя є забезпечення позову, що полягає в утриманні від певних дій з боку як позивача, так і відповідача. Для того щоб зрозуміти, що таке забезпечення позову, краще розглянути приклад.
Суд наклав заборону на відчуження спірного майна на період розгляду справи. Це було зроблено для того, щоб, наприклад, відповідач не продав спірне майно та не вийшов сухим із води.
Однак, намагаючись досягти законної та логічної мети, виникла ситуація, коли за допомогою зловживання процесуальними правами люди використовують те чи інше право не за призначенням, а навпаки, у власних корисних інтересах. До цього переліку прав, яким зловживають, належить і забезпечення позову.
Отже, судді під час задоволення чи відмови в задоволенні клопотання про забезпечення позову необхідно керуватись певними чинниками. Окрім того, якщо сторона вважатиме, що клопотання було задоволене незаконно або не задоволене, вона має право звернутись до апеляційного суду з приводу оскарження ухвали про забезпечення позову. Як свідчить практика, у 90% випадків сторона не нехтує правом апеляційного оскарження вищезазначеної ухвали.
Для того щоб зрозуміти аспекти апеляційного оскарження ухвали про скасування забезпечення позову й зустрічного забезпечення, необхідно звернути свою увагу на позицію Верховного суду у справі № 760/18551/18.
У згаданій справі суд задовольнив клопотання позивача про забезпечення позову та наклав арешт на квартиру. Також на підставі заяви відповідача суд застосував заходи зустрічного забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача внаслідок обтяження майна та зобов’язав позивача внести кошти на депозитний рахунок суду.
З огляду на те, що позивач не вніс кошти на рахунок, суд скасував ухвалу.
Під час розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції апеляційну скаргу було повернено на підставі ст. 155 ЦПК України.
Коли справу почав розглядати безпосередньо Верховний суд, було прийнято рішення, яким справу направили до суду апеляційної інстанції. Такий висновок ґрунтувався на самому понятті забезпечувальних заходів і наслідків скасування заходів забезпечення позову.
Верховний суд у своєму висновку також зробив зауваження, що апеляційний суд помилково розмежував поняття «скасування заходів забезпечення позову, зустрічного забезпечення» і «скасування ухвал про забезпечення позову, зустрічного забезпечення», оскільки наслідок винесення судом ухвали про скасування заходів забезпечення позову, зустрічного забезпечення є один – приведення сторін у первісний стан, тобто такий, що існував до винесення відповідних ухвал про забезпечення позову, зустрічного забезпечення, а саме: зняття всіх обмежень, установлених забезпеченням позову, повернення коштів, унесених на депозитний рахунок суду особі, яка здійснила зустрічне забезпечення.
Однак ще одним висновком ВС було те, що забезпечення позову й ухвала про забезпечення позову співвідносяться як форма і зміст, а тому існування одного без іншого неможливе. Водночас ухвала суду про забезпечення позову, зустрічне забезпечення як судове рішення є способом зовнішнього відображення судом прийнятого рішення щодо вжиття відповідних заходів. У свою чергу це дає додаткові підстави вважати рішення суду апеляційної інстанції помилковим.
