Господарським судом міста Києва було ухвалено цікаве рішення, що стосується послуг блогерів для просування продукту. Під час розгляду справи суду стало відомо, що загалом у правовідносинах брало участь троє особи, а події розгорталися таким чином.
Між ФОП-1 (замовником) і ФОП-2 (виконавцем) було укладено договір про надання рекламних послуг, відповідно до якого виконавець мав зобов’язання надати рекламні послуги через розміщення на особистій сторінці в Instagram відеореклами, текстової реклами про проведення розіграшу подарунків, а замовник був зобов’язаний прийняти якісні та в повному обсязі надані послуги й оплатити їх.
Сторони визначилися щодо місця, періоду надання послуг, а також чи буде відбуватися та коли розіграш у форматі giveaway й інші обов’язкові умови.
Основною метою та завданням виконавця було шляхом проведення розіграшу збільшити кількість підписників на новостворених акаунтах із нуля до кількості, що буде не менше 50 000 (п’ятдесяти тисяч) на кожному профілі. Однак ФОП-2 не розрахувала, що така кількість може бути недосяжна для неї, у результаті чого збільшити кількість підписників їй удалося лише до 22 886.
У суді виконавець пояснювала, що збільшення осіб, які вирішили брати участь у розіграші, відбувається виключно шляхом їхнього самостійного волевиявлення, у зв’язку з чим ФОП-2 не є відповідальною за те, що решта її фоловерів не була зацікавлена у розіграші. Суд погодився з тим, що не в силах відповідача впливати на волю інших осіб задля здійснення підписки на відповідні новостворені акаунти.
Проте угодою, яку вони уклали, передбачено, що у разі низької активності, що призведе до невиконання зобов’язань, виконавець повинен самостійно і за свій рахунок залучити третіх осіб для якісного виконання зобов’язань, які були передбачені угодою. Таким чином, оскільки відповідач підписала договір, яким цілком підтвердила, що бере на себе відповідні зобов’язання, вона повинна була належним чином виконати його умови.
Більше того, угодою передбачено, якщо зобов’язання будуть виконані неналежно, то відповідачеві буде нарахований штраф у розмірі 250 000 грн. У зв’язку з чим суд установив, що ФОП-2, взявши на себе зобов’язання, повинна була їх виконати у повному обсязі. Вона цього не зробила, тому відповідно до чинного законодавства та принципу свободи договору відповідачеві потрібно нарахувати відповідний штраф.
Проте це була не єдина позовна вимога ФОП-1. Крім цього, вона просила суд стягнути з відповідача на свою користь 700 000 грн упущеної вигоди, 250 000 грн матеріальних збитків і 50 000 грн моральної шкоди. Предметом для цих вимог було те ж саме надання рекламних послуг, тільки вже за іншою домовленістю.
ФОП-3 (замовник за договором) і ФОП-1 (виконавець за договором) уклали договір про надання послуг, згідно з яким виконавець був зобов’язаний надати (самостійно або шляхом залучення третьої особи) рекламні послуги для того, щоб привернути додаткову увагу користувачів Instagram до певних акаунтів, перелік яких було надано замовником. Виконавець зобов’язувався провести розіграш у форматі giveaway, а замовник зобов’язувався прийняти надані послуги й оплатити їх.
Згідно з положеннями договору ФОП-1 вирішила залучити до надання послуг ФОП-2 (угода, яку розглядали вище). Загальна вартість послуг за домовленістю становила 700 000 грн. Угодою було передбачено, що у разі невиконання виконавцем зобов’язань щодо збільшення кількості підписників він повинен сплатити замовнику штраф у розмірі 250 000 грн, якщо кількість підписників буде меншою за 30 000. У зв’язку з чим ФОП-1 перерахувала на рахунок ФОП-3 штраф у розмірі 250 000 грн.
Звертаючись до суду, позивач наголошувала на тому, що у зв’язку з неналежним виконанням ФОП-2 умов укладеного із позивачем договору, ФОП-1 не отримала від ФОП-3 кошти у розмірі 700 000 грн, що є упущеною вигодою (доходи, які особа могла б реально одержати за умов, якби її право не було порушене).
Однак суд установив, що позивач не довів усіх необхідних складових цивільного правопорушення, наявність яких необхідна для настання такого заходу відповідальності, як стягнення збитків.
За мотивами суду, ФОП-2 не була стороною договору, оскільки укладався він між ФОП-3 і ФОП-1. Таким чином, правовідносини, які виникли між ФОП-3 і ФОП-1, не стосуються ФОП-2, а її зобов’язання та відповідальність визначені окремим договором (між ФОП-1 і ФОП-2). Відтак ФОП-1 одноосібно виступає виконавцем за укладеним із ФОП-3 договором.
Суд вважає, що ФОП-1 взяла на себе зобов’язання як виконавець і сама не вжила достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, через що відповідальність за недоотримання доходу несе лише вона.
Так само позивачкою не доведено підстав для стягнення збитків у розмірі 250 000 грн, оскільки добровільна сплата вказаної суми ФОП-3 не є підставою для стягнення цієї ж суми з відповідача.
Судом установлено, що вимога ФОП-1 стягнути з відповідача 50 000 грн моральної шкоди також не підлягає задоволенню, оскільки позивач не надав належних доказів, які б свідчили про погіршення внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань ділової репутації або втрат майбутніх співпраць із блогерами, контрагентами й іншими особами у позивача.