Верховний Суд підтвердив вирок щодо ухилення від мобілізації: важливі деталі справи
Верховний Суд України залишив без змін вирок, винесений обвинуваченому за ухилення від призову під час мобілізації. Це рішення стало остаточним у справі, яка розглядалася в рамках статті 336 Кримінального кодексу України (ККУ). Обвинувачений отримав три роки позбавлення волі, що є мінімальним терміном, передбаченим санкцією цієї статті.
Згідно з матеріалами справи, чоловік відмовився виконати обов’язок, передбачений законом, під час оголошеної мобілізації.
За висновком суду, 20 червня 2022 року військово-лікарська комісія визнала 33-річного військовозобов’язаного придатним для служби в Збройних силах України в рамках мобілізації. Проте після одержання повістки він не з’явився у вказаний день до призовного пункту та не вирушив до навчального центру.
Захист наполягав, що вирок необхідно скасувати через нібито недостатність доказів і відсутність вагомих підстав для обрання такого суворого покарання. У касаційній скарзі адвокат просив застосувати положення статті 75 ККУ, які передбачають можливість звільнення від відбування покарання з випробувальним терміном.
Однак Верховний Суд підтвердив правомірність попереднього рішення, ухваленого Тернопільським апеляційним судом 9 листопада 2023 року. Суд дійшов висновку, що фактичні обставини справи були ретельно вивчені, а висновки судів попередніх інстанцій ґрунтувалися на належних і допустимих доказах.
Суд зазначив, що ухилення від виконання військового обов’язку є тяжким злочином, особливо у час, коли країна перебуває у стані збройного конфлікту. Виконання законодавчих норм мобілізації важливе для забезпечення обороноздатності держави. Через це можливість пом’якшення вироку була виключена.
Верховний Суд підкреслив, що доводи захисту про відсутність судимостей, позитивну характеристику обвинуваченого, його проживання з батьками, утримання двох дітей та роботу в домашньому господарстві лише підтверджують правильність призначення мінімального покарання за статтею 336 ККУ. Водночас ці обставини не стали підставою для застосування статті 75 ККУ, яка передбачає можливість звільнення від відбування покарання з випробувальним терміном.
Верховний Суд також наголосив, що мінімальне покарання у вигляді позбавлення волі є виправданим і відповідає принципу справедливості. Рішення підтвердило важливість дотримання законодавства у питаннях мобілізації та недопустимість ухилення від обов’язків перед державою.
Ця справа є показовою і має велике значення для формування єдиної судової практики у справах, пов’язаних з ухиленням від мобілізації. Вирок є нагадуванням про серйозність відповідальності за такі дії та необхідність дотримання вимог воєнного часу.
