Останнім часом, у зв’язку з воєнним станом в Україні, значно зросла кількість випадків зникнення безвісти військовослужбовців. Бойові дії, обстріли, полон та інші воєнні обставини нерідко унеможливлюють ідентифікацію або повернення тіл загиблих. У таких ситуаціях їхні рідні стикаються з необхідністю офіційного встановлення статусу зниклої особи. Це важливо не лише для емоційного прийняття втрати, а й для реалізації спадкових та інших майнових прав.
Оголошення фізичної особи померлою та визнання безвісно відсутньою є двома окремими правовими процедурами, які відрізняються за підставами, наслідками та строками.
Відповідно до ст. 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.
Для оголошення фізичної особи померлою законодавство передбачає інші строки:
- три роки відсутностівідомостей про місце перебування особи;
- шість місяців у випадку, якщо особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку;
- один місяць після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;
- два роки після закінчення воєнних дій, якщо фізична особа зникла у зв’язку з воєнними діями, збройним конфліктом (суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців).
Процедура в обох випадках схожа – визнання особи безвісно відсутньою та оголошення фізичної особи померлою здійснюється в судовому порядку, за зверненням зацікавленої особи (членів сім’ї померлого, їхніх представників або інших зацікавлених осіб, якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов’язки чи законні інтереси).
Однак юридичні наслідки, породжені рішенням суду з приводу визнання безвісно відсутньою та оголошення фізичної особи померлою, відрізняються.
У першому випадку особа отримує тимчасовий статус, який не зменшує обсягу цивільної правоздатності такої особи. Тому її права та інтереси, а також майно підлягають захисту до моменту встановлення місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження останків особи, зниклої безвісти, або оголошення її померлою відповідно до законодавства. Наслідками оголошення особи безвісно відсутньою є: встановлення опіки над майном такої особи, право у другого з подружжя розірвати шлюб у спрощеному порядку, припиняються зобов’язання, тісно пов’язані з особою безвісно відсутнього.
Варто зазначити, що опікун управляє майном в інтересах зниклої особи, приймає виконання цивільних обов’язків на її користь, погашає за рахунок її майна борги. Також, за заявою заінтересованої особи, опікун над майном надає за рахунок цього майна утримання особам, яких він за законом зобов’язаний утримувати.
Наслідками оголошення фізичної особи померлою є встановлення юридичного факту смерті такої особи. На підставі рішення суду про оголошення громадянина померлим органи РАЦСУ видають заінтересованим особам свідоцтво про його смерть. Також відбувається відкриття спадщини, із забороною спадкоємцям відчужувати протягом п’яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв’язку з відкриттям спадщини, та інші наслідки, що прирівнюються до правових наслідків смерті цієї особи.
Таким чином, визнання особи безвісно відсутньою є тимчасовим правовим статусом, тоді як оголошення її померлою прирівнюється до фактичної смерті з усіма відповідними юридичними наслідками.
Юридична компанія «АРЕС» надає правову допомогу у справах щодо визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Наші фахівці здійснять правовий аналіз ситуації, визначать, яка саме процедура підійде у випадку клієнта, допоможуть з підготовкою та отриманням необхідних документів, складанням процесуальних документів. Також здійснюється подання документів до суду та участь у судових засіданнях.
