В умовах воєнного стану та ведення активної війни питання одноразової грошової допомоги є доволі актуальним явищем. На таку виплату можуть розраховувати військовослужбовці, які отримали поранення на війні, а також члени сімей загиблих військовослужбовців. Незважаючи на доволі детальне унормування порядку та процедури отримання в чинному законодавстві, багато людей все одно стикаються з проблемами. Причиною цьому часто стають самі органи державної влади, які вчиняють протиправні дії. Одну з таких ситуацій у справі № 120/17960/23 розглянув Верховний Суд, рішення якого розглянемо в цій статті.
За обставинами справи, внаслідок травм, отриманих під час виконання бойового завдання, помер військовослужбовець. Цивільна дружина військовослужбовця, факт спільного проживання яких однією сім’єю було встановлено рішенням суду, подала заяву про виплату одноразової допомоги у зв’язку з його загибеллю. Проте Комісія при Міністерстві оборони України повернула документи на доопрацювання, оскільки не було надано підтвердження факту перебування на утриманні загиблого. \
Крім того, підставою повернення стало ще й те, що право на призначення допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого. На думку Міністерства оборони України, заявниця не належала до жодної з категорій.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили правомірність дій Міністерства оборони України, оскільки встановлений факт спільного проживання заявниці із загиблим не підтверджує офіційний статус дружини. Водночас Верховний Суд не погодився з такою думкою та зробив наступні висновки.
Як зазначив Суд, ключовим питанням у цій справі є правомірність рішення відповідача щодо права заявниці як дружини померлого військовослужбовця на призначення та отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону № 2011-ХІІ. Така допомога виплачується в разі загибелі військовослужбовця й особі, яка є членом сім’ї цього військовослужбовця, однак не перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі.
За нормами Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім’ї військовослужбовця в разі, якщо смерть настала під час виконання ним обов’язків військової служби або внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням ним обов’язків військової служби.
Аналізуючи практику Верховного Суду, суд вказав, що відповідно до положення статей 1, 3 Сімейного кодексу України, сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Враховуючи те, що заявниця надала рішення суду цивільної юрисдикції, яким установлено факт її спільного проживання з померлим військовослужбовцем однією сім’єю (були пов’язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов’язки тощо), вони фактично були подружжям, що дає право заявниці на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ч. 1 ст. 16-1 Закону № 2011-XII.
Саме тому заявниця звернулася як дружина загиблого із заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв’язку із загибеллю її чоловіка. Отже, підхід Міністерства оборони України, попри наявне рішення суду, щодо повернення документів на доопрацювання з метою надання підтвердження факту перебування на утриманні загиблого, є необґрунтованим. Це також підтверджується положеннями самої ст. 16-1 Закону № 2011-XII, яка встановлює право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, зокрема й одного з подружжя, який не одружився вдруге.
Як результат, Верховний Суд скасував рішення судів нижчих інстанцій та зобов’язав Комісію Міністерства оборони України повторно розглянути документи заявниці з урахуванням висновків, наведених у рішенні.
Ця справа має велике практичне значення для всіх інших членів сімей загиблих на війні військовослужбовців. Так, багато жінок проживали однією сім’єю з військовослужбовцями без реєстрації шлюбу, і це було перепоною в оформленні допомоги з огляду на відсутність офіційного статусу подружжя. Але з огляду на вищенаведені висновки Верховного Суду, з рішенням суду про факт спільного проживання з’являється право на отримання та виплату такої допомоги, оскільки таким чином статус подружжя підтверджується.
