Справа соціального захисту родин загиблих захисників України залишається однією з найгостріших у юридичній площині сучасної України. Нещодавно Львівщина стала центром резонансної судової події: Львівський окружний адміністративний суд задовольнив позов, який подала дружина померлого захисника. Жінка була змушена доводити через суд, що її чоловік-військовий пішов з життя через обставини, безпосередньо пов’язані із захистом Батьківщини, а отже, сім’я має право на належну державну підтримку.

Це рішення суду створює важливий прецедент у питаннях, де межа між поняттями «загальне захворювання» та «смерть під час виконання службових обов’язків» стає предметом бюрократичних суперечок.

Від мобілізації до фатального діагнозу

Історія розпочалася у 2022 році, коли чоловік позивачки був призваний до лав Збройних Сил України у зв’язку з повномасштабним вторгненням. Під час проходження служби військовий неодноразово перебував у зонах активних бойових дій, де піддавався постійному стресу, надмірним фізичним навантаженням і безпосередньому впливу ворожих обстрілів.

За час служби він отримав поранення (зокрема, контузію/акубаротравму), що суттєво підірвало його здоров’я. Однак, попри погіршення самопочуття, він продовжував виконувати свій обов’язок. Згодом стан захисника різко погіршився. Медики діагностували гостре порушення мозкового кровообігу – ішемічний інфаркт. Попри зусилля лікарів, внаслідок ускладнень, викликаних цим станом, настала смерть.

Позиція Міноборони. Чому відмовили у виплаті?

Після трагедії дружина померлого звернулася до Міністерства оборони України із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 15 мільйонів гривень. Ця виплата передбачена Постановою Кабінету Міністрів № 168 для сімей загиблих військовослужбовців, які віддали життя за територіальну цілісність країни.

Проте Міноборони надало відмову. Позиція оборонного відомства базувалася на формальному трактуванні висновків військово-лікарської комісії (ВЛК). У документах було зазначено, що причиною смерті стало захворювання (ішемічний інфаркт), а не безпосереднє вогнепальне чи осколкове поранення, отримане на полі бою. Відомство стверджувало, що оскільки смерть настала в лікарні внаслідок хвороби, право на компенсацію у 15 мільйонів гривень відсутнє, а родина може претендувати лише на значно меншу суму, передбачену для випадків смерті від загальних захворювань під час служби.

Судовий розгляд: аргументи сторін

Не погоджуючись із таким рішенням, вдова звернулася до суду. Ключовим завданням було довести причинно-наслідковий зв’язок між виконанням обов’язків військової служби та виникненням фатального захворювання.

Суд детально вивчив матеріали справи, зокрема:

1. Медичні висновки. Вони свідчили, що ішемічний інфаркт розвинувся на тлі виснаження організму та перенесених раніше травм (контузій), отриманих під час бойових зіткнень.
2. Обставини служби. Суд врахував, що захисник перебував безпосередньо на лінії фронту, де умови служби є екстремальними.
3. Законодавчу базу. Адвокати позивачки наголошували, що закон не обмежує поняття «загибель під час захисту Батьківщини» лише миттєвою смертю від кулі чи снаряда. Якщо виконання обов’язків призвело до критичного погіршення здоров’я, що закінчилося смертю, це також є підставою для виплати.

Львівщина вже бачила подібні процеси, але цей випадок став особливим завдяки чітко артикульованій позиції суду щодо захисту прав людини над бюрократичними інструкціями.

Рішення суду та його значення

Розглянувши всі обставини, Львівський окружний адміністративний суд виніс рішення на користь удови військовослужбовця. Суд визнав відмову Міноборони протиправною та скасував її.

Основні тези судового рішення:

• Смерть, що настала внаслідок захворювання, яке розвинулося або загострилося під час захисту Батьківщини, юридично прирівнюється до загибелі в бою в контексті права на соціальну допомогу.
• Держава зобов’язана забезпечити родині загиблого гідну фінансову підтримку (допомога в розмірі 15 млн грн).
• Формальний підхід відомства до тлумачення медичних діагнозів без урахування контексту бойових дій є неприпустимим.

Це рішення зобов’язує Міністерство оборони повторно розглянути заяву та призначити належні кошти.

Чому це важливо для інших сімей?

Даний кейс демонструє, що суд є ефективним інструментом боротьби з несправедливістю. Багато родин стикаються з подібними проблемами, коли ішемічний інфаркт, серцева недостатність або інші гострі стани, викликані війною, трактуються як «природні причини».

Ключові аспекти, які допомогли виграти справу:

• Наявність задокументованих фактів участі у бойових діях.
• Медичні записи про попередні поранення та контузії.
• Професійна юридична допомога у доведенні зв’язку між «захворюванням» та «захистом країни».

Тепер дружина загиблого героя має законне право отримати 15 млн грн, що стануть хоча б частковою матеріальною опорою для сім’ї, яка втратила годувальника.

Ця історія, що відбулася на теренах такого регіону як Львівщина, є нагадуванням для всіх державних інституцій: за кожним папером стоїть людська доля. Військовий, який віддав своє здоров’я або життя на фронті, заслуговує на те, щоб його родина не була залишена напризволяще через юридичні тонкощі. Позитивне рішення про призначення виплати – це не лише грошова допомога, а насамперед визнання державою жертовності свого захисника.