Судовий спір є справою доволі делікатною. На жаль, не завжди суд першої інстанції може вирішити справу справедливо. Саме тому, задля забезпечення правосуддя в країні, законодавством передбачено, що сторони мають змогу оскаржити повністю або частково рішення суду до суду апеляційної інстанції.

Коротше кажучи, подати апеляцію. Крім сторін спору, скаргу можуть подати особи, які не брали участі у справі, в тому випадку, якщо судом було вирішене питання про їхні права, свободи, інтереси та/або обов’язки. Кожний процесуальний кодекс установлює вимоги до апеляційної скарги, в тому числі які рішення суду і з яких підстав можна оскаржити.

Конституцією та іншими законами України передбачено, що особа може вільно розпоряджатися належним їй майном. Коли людина хоче потурбуватися про долю свого майна після її смерті, зазвичай вона оформлює заповіт.

У першу чергу ви маєте визначити коло осіб, які отримають право власності на ваше майно. Це можуть бути як фізособи (родичі та/або сторонні люди), юрособи (компанії, товариства) та держава (держорганізації, органи місцевого самоврядування).

Кожна людина за своє життя проживає безліч однакових ситуацій. Щодня ми приймаємо однакові рішення, які можуть змінити життя чи хід історії. Щоранку ми просинаємося та лягаємо спати уночі. Усім нам без винятку потрібен кисень, вода та їжа, і усі ми хочемо залишити після себе частинку матеріального для того, щоб нас запам’ятали чи тим самим допомогти.

Тож якщо настає час, коли людина має померти, законодавством передбачений шлях для реалізації передання майна від померлого, і це називається спадок.

На жаль, життя забирає у нас родичів, знайомих і вірних друзів. Попри такий сумний етап в житті, перше, що спадає на думку, – це відкриття спадщини й отримання успадкованого майна. Це, беззаперечно, першочергова дія, яку необхідно зробити спадкодавцям, щоб не залишитися потім з порожніми руками.

Водночас не всі знають, що держава надає також допомогу на поховання померлого пенсіонера особам, які здійснили його поховання. Що ж потрібно зробити, щоб отримати таку допомогу?

Категорія справ стосовно виселення осіб дедалі частіше зустрічається у Верховному суді. Складно сказати, із чим саме це пов’язано: з надмірним перебуванням вдома з родиною через пандемію чи з підвищенням цін на продукти... Однозначної відповіді, звісно, немає, залишається лише здогадуватися. Але що маємо, те маємо! Тож на сьогоднішній день у результаті судового процесу відбувається скасування дедалі більше рішень судів попередніх інстанцій, і на це впливає безліч факторів та обставин.

Наприклад, візьмемо до уваги практику Верховного суду, що стосується питань виселення громадян, які проживали до зміни власника.

Такий простий і водночас складний процес – оформлення спадщини. Дійсно, що може бути простіше, ніж подати заяву про прийняття спадщини, дочекатися 6 місяців і отримати свідоцтво про право на спадщину?

Однак цей процес може супроводжуватися питаннями на кшталт: «якому саме нотаріусу слід подавати заяву?», «які документи мають бути при мені?», «що робити, якщо я перебуваю за кордоном?» тощо. Насправді це прості питання, але для юриста. Тому вважаємо, що слід нагадати – як правильно все зробити, не натикаючись на питання.

Вступ у спадок є справою нелегкою й не цілком зрозумілою для пересічного громадянина. Ця процедура не є безкоштовною, тож розберемося з витратами, що пов’язані з нею.

Зокрема, для того щоб вступити у спадок, спадкоємцеві необхідно сплатити податок у розмірі 5% від вартості майна, що спадкується, та 1,5% військового збору. Зазначаємо, що звільняються від сплати податку спадкоємці першої черги (діти, батьки, дружина/чоловік) та другої черги (рідні брати та сестри, баби та діди), а також інваліди І групи, діти-сироти, діти-інваліди або діти, позбавлені батьківського піклування, у разі якщо предметом спадкування є нерухоме/рухоме майно.

Як відомо, спадкування відбувається у двох формах: за заповітом і за законом.

Заповіт – це документ, у якому викладено волю особи стосовно поділу її майна між спадкоємцями після смерті. Слід зазначити, що складення заповіту є правом людини, а не її обов’язком.

Кримінальна відповідальність є найсуворішим видом юридичної відповідальності. Оскільки така кримінальна відповідальність може кардинально змінити спосіб життя людини, держава передбачила інститути звільнення від кримінальної відповідальності, а також інститути її пом’якшення.

Одним із видів звільнення від покарання є звільнення від відбування покарання з випробувальним терміном, що полягає у звільненні засудженого від основного покарання за умови, що він протягом визначеного судом іспитового терміну виконає покладені на нього обов’язки та не вчинить нового злочину.

«Злочин – це антисоціальний вчинок людини, яка зазіхає на відносини, що склалися в суспільстві, та становить небезпеку суспільному розвитку. Людину, яка чинить злочин, називають злочинцем», – ось що нам повідомляє найпопулярніший інформативний інтернет-ресурс «Вікіпедія», і дійсно, більш влучно описати це поняття доволі складно.