Спадщина є невід’ємною частиною життя будь-кого. На жаль, кожний проходить у житті етап смерті когось із родичів. Це, беззаперечно, трагедія, неприємна новина. Однак варто задуматися над наслідками таких дій. Справа в тому, що після смерті будь-якої особи відкривається спадщина, що складається з майна, яке було набуте померлим за час свого життя.

За загальним правилом воно переходить до спадкоємців – осіб, які є живими на час відкриття спадщини та які були зачаті за життя спадкодавця й народжені живими. Якщо спадкування відбувається за законом, то виділяють п’ять черг спадкоємців, до яких належать члени сім’ї та близькі родичі.

Що ж треба зробити, щоб прийняти спадщину?

Намагаючись правильно розпорядитися своїм майном після смерті, особа дуже часто породжує ще більше конфліктів. Але бувають такі випадки, коли заповіт може бути недійсним або ж взагалі нікчемним.

Для подальшого розуміння змісту:

нікчемний – це заповіт, який не має наслідків від моменту його складання.

Судовий спір є справою доволі делікатною. На жаль, не завжди суд першої інстанції може вирішити справу справедливо. Саме тому, задля забезпечення правосуддя в країні, законодавством передбачено, що сторони мають змогу оскаржити повністю або частково рішення суду до суду апеляційної інстанції. Коротше кажучи, подати апеляцію.

Крім сторін спору, скаргу можуть подати особи, які не брали участі у справі, в тому випадку, якщо судом було вирішене питання про їхні права, свободи, інтереси та/або обов’язки. Кожний процесуальний кодекс установлює вимоги до апеляційної скарги, в тому числі які рішення суду і з яких підстав можна оскаржити.

Конституцією та іншими законами України передбачено, що особа може вільно розпоряджатися належним їй майном. Коли людина хоче потурбуватися про долю свого майна після її смерті, зазвичай вона оформлює заповіт.

У першу чергу ви маєте визначити коло осіб, які отримають право власності на ваше майно. Це можуть бути як фізособи (родичі та/або сторонні люди), юрособи (компанії, товариства) та держава (держорганізації, органи місцевого самоврядування).

У наш час поїздка за кордон є справою буденною. Здавалося б, треба лише взяти речі, оформити візу (а в деякі країни лише взяти із собою закордонний паспорт), придбати квитки та й гайнути відпочивати або ж вирушити на ділову зустріч! Однак яка прикрість, коли вас зупиняють прикордонники і повідомляють, що виїзд за кордон вам заборонений. Ви повертаєтесь додому, шукаючи в «гуглі» розв’язання цієї проблеми. Відпустку зіпсовано, настрій погіршився. Саме тому дізнайтеся інформацію заздалегідь.

Що ж треба зробити під час планування поїздки за кордон?

Щодня помирають сотні тисяч людей, на що ми жодним чином не реагуємо, однак у житті кожної людини настає момент, коли помирає близька їй особа. Із 2014 року в нашій країні збільшилася смертність населення через війну на сході України.

Окрім того, що смерть – це горе, не слід забувати, що необхідна юридична складова смерті, і якщо встановлення смерті у мирній частині нашої держави – доволі простий процес, то встановлення факту смерті в зоні АТО має окремий порядок і потребує більших зусиль для родичів.

Перш ніж перейти безпосередньо до податку, слід зазначити, що поняття «резидент України» не тотожне поняттю «громадянин України». Відповідно до податкового законодавства резидентом є особа, яка має місце постійного проживання (МПП) в Україні або ж має більш тісні особисті/економічні зв’язки в Україні порівняно з іншою державою, де вона має МПП.

Якщо ж особа не має МПП у жодній державі, але проживає в Україні 183 дні та більше (день приїзду та від’їзду включно), то її також вважають резидентом. У всіх перелічених випадках особі не потрібно сплачувати податок під час видання свідоцтва про право на спадщину.

Договір довічного утримання (ДДУ) може бути укладений між сторонами з багатьох причин.

Особа, яка здійснює догляд, є набувачем.

Особа, яка потребує догляду та відчужує своє майно на користь того, хто здійснюватиме догляд, є відчужувачем.

Зазвичай, коли сума позики не перевищує установленого Цивільним кодексом ліміту, між сторонами не укладається письмовий договір позики, а пишеться розписка.

Однак попри те, що законодавством установлено, що розписка може бути доказом, який підтверджує факт складання між особами договору позики, далеко не завжди такий документ сприйматиметься судом відповідно.

Якщо ваш будинок і земельна ділянка не приватизовані, то оформити договір купівлі-продажу зазначених об’єктів неможливо. Так виходить тому, що предметом договору є передання права власності, а оскільки за відсутності приватизації ви не є власником земельної ділянки, то й передати таке право ви не можете.

Дещо інша ситуація складається у тому випадку, якщо ви приватизували земельну ділянку та будинок і маєте на руках державний акт про право власності старого зразка.